Ще один фрагментик (бо віршик займає в оригінали 4 сторінки=)) індивідуального привітання для подруги на весілля із згадкою усіх моментів дитячих і юних років)
Що може бути щирішим за емоції і пам'ять всього пережитого?)
Цей вересневий день – сьогодні не простий,
Адже з любов’ю в серці і без вороття,
Ти, Люда, починаєш зводити нові мости,
Свого подружнього з Миколою життя.
І на порозі вже сімейні і дорослі дні,
А ніби ще недавно як були дітьми,
А пам’ятаєш те весілля і дві дівчинки смішні?
Від тоді не змогли розстатись більше ми.
Чекали зустрічей ми більше за цукерки,
І то була хвилююча пора,
І дочекавшись, у душі палали феєрверки,
Тоді з’явилась в тебе ще одна сестра.
Щоб було сумно? Нам такого не згади,
Ідей для ігор в нас було, як десять тонн,
Ну а найкращий наш проект і ти це маєш знати,
З директором в лиці тебе – то наш "Vollton".
Зимою теж ми не боялись холодів,
І нас чекав «Валок» і наші санки,
Під ними, як ніколи, сніг скрипів,
І ми дуріли, падали, весь день від ранку.
А ще в той час, як більшість всіх дітей,
Ми мали місце – своєрідну таємницю,
І там достатньо заховали ми речей,
Ніхто не знав про сіна ту копицю.
І не лише секретне місце ми ділили,
Здається, все , що можна було віддавали,
І не забути, як ремонт у хаті ми робили,
І ми на ліжку королівському втрьох спали.
Ну а коли ми трохи підросли,
То почалися дискотеки і гулянки,
Про все забувши у відрив ми йшли,
І повертались під спів півнів о четвертій ранку...
Автор: Машуля Ковалик